Колишній захисник збірної України Олександр Головко згадав перемогу у першому чемпіонаті незалежної України у складі «Таврії».
Той розіграш проходив за скороченою схемою і тривав із 6 березня по 21 червня 1992 року. 20 команд було поділено на 2 групи, в яких грали між собою у два кола (18 турів).
Переможці груп розіграли чемпіонство у очному матчі у Львові – «Таврія» здобула титул, обігравши «Динамо» з рахунком 1:0 завдяки голу Сергія Шевченка на 75-й хвилині.
– Останній тур зіграли у Донецьку проти «Шахтаря». Завдання було просто вийти в єврокубки. Ми там зіграли 0:0 – цього було достатньо. Окрема історія – це підготовка до матчу із «Динамо». Ніхто не чекав. Нині це називається «андердоги».
– Як ви сприймали той матч? Ви розуміли, що ви не переможці?
– Не було ще такого ранжиру. Адже ми говоримо про керівництво. Це ставлення нової федерації, нові відносини, нові президенти, все нове. Мені здається, на цьому етапі тільки Заяєв міг це зробити як керівник команди як менеджер команди, не маючи тренерського досвіду як такого.
– Як він вас налаштував на цю гру?
– Той футбол – це футбол людей, не футбол тактик, стратегій.
– Ти маєш на увазі, що у вас була згуртована команда?
– Так. Йому вдалося на той момент згуртувати всіх, і нас, молодих хлопців – мені тоді було 20 років, ще кілька хлопців, і досить досвідчених, майстерних людей.
Це кубкова гра, вона може бути і такою, і такою. Але психологічно ми були готові до цієї гри краще за «Динамо». І потім уже по грі, коли матч пішов, «Динамо» почало підлаштовуватися під нашу гру під час зустрічі – а це не працює.
Ми до гри були більш розкутими, ми розуміли, що навіть якщо програємо — це буде хороший результат.
Щоб ти розумів: коли пролунав фінальний свисток, де тренер? Тренера немає, не можуть знайти, бо він не розумів, що накоїв, – сказав Головко.
