Перша ракетка світу Яннік Сіннер провів пресконференцію після перемоги над Александером Звєрєвим у фіналі Вімблдону та захисту чемпіонського титулу
– Янніку, вітаємо. Ви захистили титул чемпіона Вімблдону. Наскільки особливим для вас є це досягнення?
– Це неймовірне досягнення для мене. Сьогодні був дуже складний матч проти Саші. Думаю, ми обидва показали теніс надзвичайно високого рівня, адже грати було непросто. На корті здіймався пил, ще й постійно заважав вітер. Зараз я дуже щасливий. Знову бути тут у статусі чемпіона означає для мене надзвичайно багато.
– Після реалізованого матчболу ви виглядали дуже емоційним. Як би ви порівняли свої відчуття після цього, вже п’ятого титулу Grand Slam, із тими, які переживали після попередніх чотирьох?
– Думаю, кожен титул Grand Slam – особливий. У кожного своя історія, своя атмосфера, свої відчуття ще до початку турніру. Для мене цей означає дуже багато, особливо після Парижа. Та й минулий рік теж був непростим.
Приїхавши в Лондон, я просто намагався поставити себе в найкращі можливі умови, щоб бути максимально конкурентоспроможним. Ми неймовірно багато працювали в Монако. Це були надзвичайно довгі тренувальні дні. Я справді пожертвував великою частиною свого часу й багатьма речами, щоб опинитися в цій позиції, тому це досягнення означає для мене дуже багато. Сьогодні був неймовірний день.
– Після перемоги над Новаком ви сказали, що дуже щасливі знову зіграти у фіналі турніру Grand Slam. Якщо згадати останній місяць або навіть увесь минулий рік, що сьогодні ви відчуваєте більше – радість від перемоги чи полегшення?
– Якщо чесно, я не думаю, що це полегшення. Я просто дуже радий тому, що щодня намагаюся робити все можливе. Іноді це приносить хороший результат на турнірі, а іноді – ні. З цим нічого не вдієш. Якщо ти не виграв турнір Grand Slam, це не означає, що зазнав невдачі. Такі дні трапляються максимально рідко. Зараз у моєму житті їх було лише п’ять. Ми говоримо про п’ять титулів Grand Slam, але якщо подивитися ширше, це лише п’ять днів серед безлічі інших. Тому такі моменти потрібно просто цінувати й отримувати від них задоволення.
Сьогодні був неймовірно складний день. Навіть якби я програв, усе одно це був би чудовий день. Фінал турніру Grand Slam – це настільки рідкісна й особлива можливість. Я ніколи не сприймаю такі речі як належне. Звичайно, якби мені запропонували вибрати результат, я б обрав саме цей, але врешті-решт на корті завжди двоє гравців.
Я хочу висловити величезну повагу Саші, тому що він робить щось неймовірне. Його гра стає дедалі сильнішою. І це чудово, адже поруч завжди має бути хтось, хто підштовхує тебе до межі можливостей. Сподіваюся, що Карлос також скоро повернеться, тому що теніс його потребує. Новак усе ще виступає, підростає нове покоління гравців – і це справді прекрасно. Але водночас потрібно постійно багато працювати, щоб переживати такі моменти.
– За чотири години матчу ви дозволили супернику заробити лише один брейкпоїнт. Як вам вдається настільки добре зберігати концентрацію?
– Не знаю (усміхається). Якщо чесно, я просто намагаюся жити кожним окремим моментом. Якщо ти один раз програєш свою подачу, то, найімовірніше, програєш і сет. Особливо коли граєш проти Саші. У матчах із найкращими тенісистами світу потрібно бути дуже уважним у кожному своєму геймі на подачі.
Думаю, протягом турніру я постійно додавав. Якщо порівняти мою гру в перших двох-трьох матчах із тим, як я завершив цей турнір, то видно, що я поступово прогресував. Саме цього я й прагнув. Я хотів ставати кращим як гравець від матчу до матчу. І нам це вдалося. Звичайно, для цього потрібно було й психологічно перебудуватися. Я неймовірно задоволений тим, як впорався з усіма ситуаціями цього року. Тепер настав час просто насолодитися цим моментом.
– Чи погодитеся ви з думкою, що у матчах і проти Новака, і проти Саші саме прийом став вашою головною зброєю?
– Думаю, у тенісі все багато в чому залежить від упевненості. Коли ти впевнений у собі, грати стає набагато легше. Я завжди вважаю, що приймати подачу легше, коли ти психологічно знаєш, що здатен упевнено тримати власну. Тоді ти почуваєшся більш вільним і можеш ризикувати на прийомі.
Водночас, коли Саша подає так, як сьогодні, зробити брейк надзвичайно складно, особливо на траві. Я намагався зрозуміти, куди саме він подаватиме в найважливіші моменти. Особливо це стосується тай-брейка другого сету. Навіть попри рахунок 7:2, усе було дуже близько. Коли ми мінялися сторонами за рахунку 4:2, я знав, що просто зобов’язаний виграти наступне очко на своїй подачі. Бо інакше раухонок став би 4:3, а проти таких потужних подаючих уже за мить можеш програвати 4:5.
Звичайно, прийом теж надзвичайно важливий. Але, на мій погляд, найголовніше – насамперед упевнено тримати свої гейми на подачі, а вже потім дивитися, що вдасться зробити на прийомі.
– Минулого року ви казали, що не знали, що сказати членам королівської родини. Цього разу було легше? Можете розповісти, про що ви говорили? І чи є шанс, що ви дасте принцесі Шарлотті урок тенісу, адже вона є великою прихильницею цього виду спорту?
– Ні, цього разу теж не було легше (усміхається). Я відчуваю до них величезну повагу, тому ніколи не знаю, де проходить межа. Мені дуже подобається бачити, наскільки вони люблять теніс. Ми, гравці, також відчуваємо це, коли бачимо, що вони сидять на трибунах і дивляться матчі. Провести чотири години під сонцем у таку спеку – це справді багато.
Я запитав дітей, чи вони досі грають у теніс. Вони з радістю відповіли, що так. Ми зовсім трохи поспілкувалися. Мені дуже приємно, що вони також знаходять час поговорити зі мною. Те, що вся Королівська ложа залишається на матчі протягом майже чотирьох годин – це неймовірно. Саме тому ми так любимо грати в теніс.
– Як ви вважаєте, що сьогодні стало вирішальним? До рахунку 3:3 у третьому сеті матч нагадував футбольну нічию. Як гадаєте, чи міг вплинути епізод, коли Саша послизнувся?
– Не знаю. Тут усе вирішували зовсім дрібні деталі. На початку матчу було не скажу, що спекотно, але дуже тепло. До того ж був сильний вітер, через що зробити брейк було особливо складно. Особливо з того боку корту, де розташована Королівська ложа, адже там доводилося грати проти вітру. Особисто мені на тому боці було дуже важко приймати подачу. Потім сонце почало сідати, і м’яч уже було не так добре видно.
Я намагався зрозуміти, на якій позиції найкраще приймати подачу Саші, але це максимально непросто. Можна стояти ближче до задньої лінії або, навпаки, значно далі. Якщо суперник подає так, як сьогодні Саша, увійти в розіграш дуже складно. На початку третього сету в мене були свої шанси. За рахунку 0:30 я ухвалив кілька неправильних рішень, але це теніс. Неможливо чотири чи п’ять годин поспіль грати бездоганно. Чесно кажучи, я просто намагався прийняти ситуацію такою, якою вона є, залишатися максимально зосередженим на кожному моменті й зберігати правильний настрій. Думаю, саме це сьогодні й стало головним.
Щодо падіння Саші, то мені здалося, що після цього він усе одно рухався досить добре, але про це краще запитати його самого.
– Як вам вдалося пристосуватися до вітру? І чи здивував вас рівень гри Саші справа? Здавалося, у перших двох сетах його форхенд працював як ніколи добре.
– Спостерігаючи за його попередніми матчами, я вже бачив, що форхенд у нього став дуже швидким. Проти Саші надзвичайно складно грати, тому що бувають гейми, коли ти взагалі не торкаєшся м’яча через його подачу. А коли м’яч усе ж повертається у гру, зараз він намагається максимально загострювати кожен удар.
Вітер час від часу справді заважав. У четвертому сеті вже було трохи легше. Мені здалося, що коли сонце сіло, вітер теж майже стих. Саша зараз дуже сильний. Саме тому він уже виграв турнір Grand Slam і перебуває так близько до найвищого рівня. Він сильно прогресує, і я щиро радий за нього. Я знаю, скільки працює він і його родина. Це добре для тенісу. Подивимося, що буде далі.
