Чотириразова чемпіонка турнірів Grand Slam Наомі Осака поспілкувалася з журналістами перед стартом турніру WTA 500 у Вашингтоні
– Наомі, раді знову вітати вас у Вашингтоні. Як ви почуваєтеся перед початком турніру?
– Дякую. Почуваюся досить добре. Приємно знову повернутися на хард. Я також змогла провести тут час зі своєю родиною та донькою, тому мені дуже комфортно. Тут панує майже домашня атмосфера.
– У мене два запитання. Яким був для вас матч проти Лейли Фернандес і що ви думаєте про її гру? І що ви думаєте про Александру Еалу та її потенціал як тенісистки?
– Я вже кілька разів грала проти Лейли. Наш останній офіційний матч відбувся торік у Китаї, на турнірі в Ухані. Ми також кілька разів тренувалися разом, і, звичайно, вона чудова тенісистка.
Цікаво, що вони з Алекс обидві шульги. Я не так багато знаю про Алекс, але вважаю її неймовірною. Думаю, вона справжня зірка. Надзвичайно класно, що є така людина, на яку інші можуть рівнятися. На мою думку, чудово, що Алекс надихає людей. Мені дуже подобається слухати її інтерв’ю, тому що вона говорить справді цікаві речі.
– Нещодавно я спілкувався з вашим фізіотерапевтом Роббі, і він розповідав, що ваша команда хоче дещо переосмислити поняття «повернення». Чи могли б ви докладніше пояснити, чому вам не дуже подобається це визначення?
– Думаю, сказати, що воно мені не подобається, було б трохи надто різко. Я, звичайно, дуже вдячна людям уже за те, що вони взагалі думають про мене, але коли я чую слово «повернення», мені здається, що воно ніби перекреслює весь пройдений шлях. До того ж до чого саме я повертаюся? Зі свого боку я відчуваю, що стала зовсім іншою людиною.
Є речі, які тепер я роблю краще. Можливо, мені також вдалося значно розвинути певні навички, тому, на мою думку, фраза про те, що ти повернулася, дещо обмежує. Можливо, це ще й мій дивний психологічний спосіб зменшити тиск. Але я просто намагаюся сприймати це як можливість рухатися далі й досягати більшого.
– Продовжуючи цю тему: ви чудово виступили на Вімблдоні. Які елементи вашої гри, на вашу думку, стали кращими, ніж були раніше?
– Так, безумовно. Думаю, протягом цього трав’яного сезону я набагато більше дізналася про власну подачу. Також я стала значно комфортніше почуватися під час виходів до сітки. Я частіше рухалася вперед і намагалася діяти трохи агресивніше. Думаю, саме це мені особливо добре вдавалося на Вімблдоні.
– Наомі, 7 липня ми відзначали Національний день темношкірих жінок у спорті. Що для вас означає перебувати у столиці країни, в одному з найбільш різноманітних міст серед тих, де проводяться турніри Туру, бачити тут молодих уболівальників із різним походженням, а також знати, що поруч із вами перебувають ваша маленька донька та родина?
– Відтоді як у мене народилася донька, для мене дуже багато означає бачити маленьких дівчаток і хлопчиків, які рівняються на мене. Зараз я максимально серйозно ставлюся до цієї відповідальності. Звичайно, приклади для наслідування надзвичайно важливі. У дитинстві в мене їх було багато, і саме завдяки цим людям я тепер можу бути тут. Тому дуже приємно бачити, як діти розважаються і хочуть займатися тим самим, чим займаюся я. Сподіваюся, наступне покоління швидко прийде в теніс і зможе отримувати багато задоволення від виступів у Турі.
– Хотів би запитати про ваш зв’язок із Кеєм Нiшікорі. Він оголосив, що завершить кар’єру наприкінці цього сезону. Які емоції це у вас викликає, враховуючи, що ви багато часу проводили поруч із ним і рівнялися на нього ще до того, як самі почали виступати на професійному рівні? Що він означає особисто для вас і, можливо, для Японії загалом?
– Не знаю, як це правильно пояснити. Я завжди дуже рада бачити його. Звичайно, коли ти японський тенісист, то виростаєш, захоплюючись Кеєм. Він зробив стільки неймовірних речей. Не хочу говорити, що він увесь цей час ніс нас на своїх плечах, але протягом надзвичайно тривалого періоду він представляв Японію на найвищому рівні.
Пам’ятаю, як дивилася його матчі й сподівалася одного дня опинитися там, де був він, мати можливість стояти поруч із ним і, сподіваюся, робити всі ті неймовірні речі, які робив він. Зрештою мені вдалося досягти такого рівня. Я пам’ятаю нашу першу зустріч: я була шокована тим, що він узагалі знав, хто я така.
Кей завжди був для мене наче старший брат. Останнім часом мені цього бракувало, тому що я певний час не виступала, потім певний час не грав він. Тому можливість разом перебувати на цьому турнірі є для мене особливою.
– У Парижі ви організували свою першу вечірку для темношкірої спільноти, яка викликала дуже сильну й позитивну реакцію. Чи плануєте ви провести ще одну, можливо, під час US Open або найближчим часом?
– Безумовно, планую. Це справді надзвичайно важливо для мене, але я також хочу переконатися, що люди матимуть змогу прийти. Тому дуже важливо правильно обрати час. У Парижі все організовувалося майже в останню мить. Я справді хочу провести такий захід знову, але прагну переконатися, що цього разу все буде зроблено належним чином.
– Нещодавно ви написали допис про те, що є інтроверткою, і про те, що інтровертам варто намагатися знаходити власний голос. Що допомогло особисто вам віднайти свій голос – на корті або поза ним?
– Як не дивно, вбрання, які я ношу, певною мірою змусили мене більше говорити. Особливо про теми, у яких я не обов’язково є експерткою. Думаю, як тенісистка я могла б сидіти перед цим мікрофоном і дуже довго говорити про теніс, тому що це звичний для мене світ. Але вихід за його межі, зокрема робота у сфері моди, змусив мене спілкуватися з людьми, яких я ніколи раніше не зустрічала, і робити багато подібних речей. Тому я просто намагаюся входити у світи, в яких раніше ніколи не могла себе уявити.
– Я намагався визначити, яку перемогу ви самі вважаєте проривною у своїй кар’єрі. Чи була вона ще до US Open 2018 року? Можливо, це був тріумф в Індіан-Веллсі? Наскільки сильно змінюється життя після такої великої перемоги, коли за вами раптом починає стежити набагато більше людей? Чи вважаєте ви Індіан-Веллс своєрідною межею, після якої змінилися ваша кар’єра і життя?
– Так, безумовно. Цікаво, що після перемоги в Індіан-Веллсі я була абсолютно впевнена: “Ого, моє життя вже точно не може стати ще божевільнішим”. Моя мама тоді постійно працювала, і я дуже рідко її бачила. Завдяки моїй перемозі вона змогла залишити роботу. Тоді мені здавалося, що це вже вершина. А потім стався US Open і все, що було після нього. Мені здається, у житті постійно трапляються подібні моменти. Навіть до початку цього року, коли почали відбуватися всі ці події у світі моди, я думала: “Напевно, це вже мій рівень”.
Насправді я не дуже хочу бути знаменитою. Мене цілком влаштовує те становище, в якому я перебуваю зараз. Але тепер деякі люди знають мене завдяки моді навіть краще, ніж завдяки тенісу. Я маю на увазі прихильників моди, а не тенісних уболівальників. Не хочу применшувати теніс, адже цього року я добре граю. Але загалом мені здається, що все відбувається певними спалахами й поступово рухається вгору. Щойно я думаю, що ситуація стабілізувалася, трапляється щось нове.
Що ж до змін у житті, то це досить дивне відчуття. Я ніколи не вважала себе знаменитою, тому й досі продовжую робити все те саме, що робила раніше.
– Чи розмовляли ви з донькою про те, що є професійною тенісисткою? Чи запитувала вона, чим саме ви займаєтеся? І чи заохочували ви її саму стати професійною тенісисткою?
– Вона знає, що я граю в теніс. Я не розповідаю їй, що це професійна робота чи щось подібне, але вона знає, що саме цим я займаюся. У неї є маленька тенісна ракетка Yonex, якою вона постійно розмахує. Але насправді вона ще жодного разу не виходила на корт і не грала. Не думаю, що заохочуватиму її займатися тенісом із якоюсь іншою метою, крім фізичної активності. Мені здається, вона має здібності до дуже багатьох речей і хоче чимало чого спробувати. Тому просто подивимося, що станеться в майбутньому.
– Ще одне коротке запитання про моду. На Філіппінах є багато відомих дизайнерів. Чи знайомі ви з кимось із них і чи є дизайнер, із яким ви хотіли б попрацювати?
– Особисто мені подобається багато невеликих незалежних брендів і дизайнерів. Мені подобається знаходити людей, які ще не обов’язково є надзвичайно відомими.
Що до співпраці, то в мене вже є план щодо того, що я хочу зробити на US Open. Я дуже чекаю на це і хочу все належним чином реалізувати. Але зараз ми перебуваємо тут. Я просто неймовірно рада можливості зіграти свої матчі у Вашингтоні, а згодом уже дістанемося й до Нью-Йорка.
Стартовий матч на турнірі у Вашингтоні Наомі Осака проведе проти переможниці протистояння Ешлін Крюгер (США) – Кеті Бултер (Велика Британія).
